поодинокий
/[pɔɔdeˈnɔkei̯]/
Ukrainianadj
Definitions
- 1.sporadic (rare and scattered in occurrence)
- 2.isolated (placed or standing apart or alone; in isolation)
- 3.single, solitary
- 4.one-off (singular; unique)
Forms
- поодино́кийcanonical
- poodynókyjromanization
- поодино́коadverb
- поодино́кістьabstract-noun
| Case | Singular | Plural |
|---|---|---|
| Nominative | поодино́кий, поодино́ке, поодино́ка | поодино́кі |
| Genitive | поодино́кого, поодино́кої | поодино́ких |
| Dative | поодино́кому, поодино́кій | поодино́ким |
| Accusative | поодино́кого, поодино́ке, поодино́ку, поодино́кий | поодино́ких, поодино́кі |
| Instrumental | поодино́ким, поодино́кою | поодино́кими |
| Locative | поодино́кому, поодино́кім, поодино́кій | поодино́ких |
| Vocative | поодино́кий, поодино́ке, поодино́ка | поодино́кі |
Nominative
Singular
поодино́кий, поодино́ке, поодино́ка
Plural
поодино́кі
Genitive
Singular
поодино́кого, поодино́кої
Plural
поодино́ких
Dative
Singular
поодино́кому, поодино́кій
Plural
поодино́ким
Accusative
Singular
поодино́кого, поодино́ке, поодино́ку, поодино́кий
Plural
поодино́ких, поодино́кі
Instrumental
Singular
поодино́ким, поодино́кою
Plural
поодино́кими
Locative
Singular
поодино́кому, поодино́кім, поодино́кій
Plural
поодино́ких
Vocative
Singular
поодино́кий, поодино́ке, поодино́ка
Plural
поодино́кі